ГУРТ 1, а і у, чол. 1. Зібрання, скупчення людей на протилежність одній людині. А вже коли сварка розпочнеться, то хлопець тоді зовсім тікає від гурту (Олесь Донченко, VI, 1957, 151); — Що одинаку — справжня біда, то для гурту крапля лише (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 74); // Група людей, що знаходяться близько один від одного. Великий гурт людей стоїть коло похилої хати (Леся Українка, III, 1952, 730); Знизу до пам'ятника підійшов гурт школярів з молодою учителькою (Петро Панч, Ерік.., 1950, 56); * Образно. З улоговини до вершин пливуть гурти автомашин (Микола Упеник, Вітчизна миру, 1951, 28); // Сукупність осіб, об'єднаних спільною метою, певними ознаками, властивостями. Спершу всі ці рибалки ділились на невеличкі гурти; кожен гурт мав свій громадський невід (Панас Мирний, I, 1954, 351); За два роки у з'єднанні Федорова утворився невеликий, але бойовий гурт підривників (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 139). У гурті — разом, спільно з іншими людьми; не окремо, не ізольовано. Добре тепер стали жити — стали ми в гурті робити (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 352); Селяни давно вже зорали межі, в гурті живуть щасливо, в добрі і достатку (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 41). 2. Стадо великої рогатої худоби або взагалі група однорідних свійських тварин, об'єднаних з певною господарською метою. У старшого [брата] степи вкриті гуртами, отарами, табунами, а в меншого усе видохло (Олекса Стороженко, I, 1957, 30); Ми розподілили тварин на шістнадцять гуртів по 350—400 голів кожний (Колгоспник України, 11, 1961, 12); // Група птахів, що разом літають, ходять і т. ін. В вирій в пору ранню Гурт лебедячий летів (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 445); Вона крихтами хліба годує гурти голубині (Любов Забашта, Вибр., 1958, 81). ♦ На гурт, перев. із сл. продавати, брати і т. ін. — все разом, у великій кількості; оптом. — То вже як пан стілько беруть на гурт, то я спущу.. по чотири (Іван Франко, I, 1955, 372); Не гурт, у знач. присл., діал. — мало. — Та тут хоч спідницю скинь та й по яру бігай! Ніхто не побачить, бо щось тут і хат не гурт видно, — сказав Кайдаш (Нечуй-Левицький, II, 1956, 317); У гурт; До гурту — в одне місце, разом з іншими. Вершники гасали по полю, рубали недобитих, а поранених зганяли в гурт (Петро Панч, В дорозі, 1959, 61); Маруся поставила до гурту і свою мисочку (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 77). http://sum.in.ua/s/ghurt