що це? Кому цікаво, було все так. Приїхав, хто ще пам'ятає, я у кінці червня у Дебальцеве, до тітки. До цього з нею телефонувався, вона спочатку була проти їхати до Києва, потім під кінець таки вмовив і вона купила білета до Києва. Приїхав, вона мене тепло прийняла, все було гаразд. З собою взяв багато грошей на всяк випадок. Сам думав з Дебальцева виїжджати кудись, бо розумів, що якийсь розтинаючий удар на Дебальцеве припаде, проте це якось для мене казалось перспективним, але 5 липня українські війська увійшли у майже порожній Слов'янськ. Тут вже стало зрозуміло, що перспективи ось-ось почнуть здійснюватися, зібрав речі та поїхав до знайомого в Алчевськ. Тітка була вже в Києві. Як і Дебальцеве вразив мене своїм вокзалом, тобто стилем, так і Алчевськ вразив своїм вокзалом, а саме металургійним заводом і пилюкою в очі, коли поїзд проїжджає поряд :lol: Алчевськ вже дещо нагадує справжнє місто, сподобався тунель, старі тролейбуси. Отже Алчевськ мені сподобався Добре місто. Туди/сюди їздив, допомагав знайомому (скоріше просто їздив з ним) по роботі (він працював у провайдера матрікс, чи якось так). І ось вже у Стаханові нібито у десятих числах я вперше почув війну! ..на бахмутці. А потім вже і бойові дії у Первомайську чув. Також перші авіаудари. Ось фото, зроблене мною 3 вересня. http://i.piccy.info/i9/62547ed847cafeac2784ab4cb47f5d75/1424281740/242739/872716/vlcsnap_2015_02_18_19h48m11s227.png Перетрусило мене не на жарт. Вже і довбо..цим... називали мене, бо чого я тут роблю? Хоча всі люди двояко були здивовані, дізнавшись, що я тут з Києва. Але НІХТО жодного поганого слова саме на мене не промовляв! На киян - так. У стані ярості, але вони мали право, хоча мені трохи було неприємно. Але до ситуації я відносився спокійно і своїм прикладом показував, що кияни - такі ж люди, і серед них є багато нормальних людей :) Отже виїхав 22 серпня, бо на роботу вже треба було їхати. Потратив 450 гривень на виїзд до Харкова. Також дав 200 гривень якійсь жінці просто так. Подякувала, але так і не сказав я їй, звідки я. :)