Наступає вечір і синочок (2,7) починає пищати верещати, а доня просинається і плаче. Тільки загойдала, тільки поклана спати.... треба йому кричати.... починаєм знову загойдувати.... жах. :rukalico: А зранку крику було: не дозволяю татові маму цьомати! навіть в щічку! мама мені не дозволяє в губки цьомати і татові не можна! А я ще хочу кішку завести, і так божевільня. ))) Зателефонувала татові... мамі гірше, лікарі уже нічим не допоможуть. А я за 1000 км. з дітьми, брат ближче, але привязаний роботою. От на х... нас було родити!!! втратити через нас здоровя, а тепер нікого поруч коли так необхідні! А тут ще: не плач, не нервуй сина, не переймайся дурницями. Цензурних слів немає. Хай дякує Богу, що то не з його мамою біда, бо тобі іншої спрівав би.