ОСОБА_1 в грудні 2012 року, маючи умисел на придбання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації з метою їх подальшого використання, а саме контролювання свого малолітнього сина, коли той сам знаходиться вдома, у мережі «Інтернет», на одному з сайті інтернет - магазинів за електронними адресами: «spy.zakupka.com», «spy.etov.com.ua», «slezhka.shopium.ua», замовив пристрій під назвою «GSM няня», який починав працювати, а саме починалось прослуховування приміщення, у якому знаходиться пристрій, після встановлення в нього телефонної сім-карти та дзвінка на вказану сім-карту з іншого телефону.
Через декілька днів на електронну адресу ОСОБА_1 надійшло повідомлення з номером товарно-транспортної накладною 59 0000 0088 8897. Дане поштове відправлення надійшло до відділення «Нової пошти», про що ОСОБА_1 було відправлено sms-повідомлення.
24 грудня 2013 року ОСОБА_1, з метою незаконного використання спеціального технічного засобу негласного отримання інформації, незаконно придбав пристрій під назвою «GSM няня» з активізацією на звук, отримавши його у відділенні № 1 ТОВ «Нова пошта», розташованого у м. Алупка по вул. Західна, 23, сплативши за нього 350 гривень.
Однак використовувати пристрій він не зміг, оскільки не зміг розібратися з порядком його використання, у зв'язку з чим став його зберігати за місцем свого проживання.
16 липня 2013 року, за добровільною згодую ОСОБА_1, у ході огляду його поштової скрині, пристрій ним був добровільно виданий та вилучений.
Відповідно до висновку експерта ЗЕС ІСТЕ СБУ в ГУ СБУ в АР Крим № 76/33/10520-2 від 07 липня 2013 року, зазначений пристрій «GSM няня із мікрофоном» придатний та призначений для негласного отримання інформації і відноситься до спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, перебуває у робочому стані, може фіксувати мовну «акустичну» інформацію, може використовуватися для негласного отримання аудіоінформації.
За таких обставин, суд вважає доведеним, те, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 359 КК України, як незаконне придбання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації.
Оскільки, під час досудового розслідування 27 серпня 2013 року, між старшим прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної службі прокуратурі АРК Настич С.С. і підозрюваним укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог ст..472 КПК України, суд, відповідно до положень ст.ст.314,474 КПК України, розглянув судове провадження на підставі такої угоди під час підготовчого судового засідання.
Згідно даної угоди прокурор та дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.359 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, підозрюваний повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні та сприяв розслідуванню цього кримінального провадження у з'ясуванні обставин вчинення кримінального правопорушення. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно ст..468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ст..469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст.359 КК України, який згідно ст..12 КК України, є злочином середньої тяжкості.
При цьому судом з'ясовано, що підозрюваний цілком розуміє права, визначені п.п.1,4 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього уразі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Судом перевірено угоду на відповідність вимогам КПК України, зокрема зміст угоди відповідає вимогам ст. 471 КПК України та містить в собі узгоджене покарання, яке відповідає закону України про кримінальну відповідальність та згоду обвинуваченого на його призначення.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між старшим прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної службі прокуратурі АРК Настич С.С. та підозрюваним ОСОБА_1 і призначення підозрюваному узгодженої сторонами міри покарання.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, з обвинуваченого на користь держави слід стягнути процесуальні витрати по справі на залучення експерта в сумі 832,15 гривень, що підтверджені документально.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 314, 369, 370, 371, 373, 374, 475 КПК України,
Помощь
?
