Mirra02

А це, схоже камінь в мій город. 1. Вигоди для себе не шукала, не шукаю і не буду шукати. Зараз на першому місці потреби дітей- не хочу позбавити їх дитинства не дивлячись на те, що відбувається. 2. Так паспорти залишаю і відмовлятись від українського громадянства не буду. Від мови від російського теж не писала виходячи з інтересів дітей та сімї (працюю тільки я). 3. Виїхати з Криму? Чоловік сказав на таку пропозицію просто: я тут народився і виріс. чому я маю їхати з рідної землі? мало там хто і що підписав, я залишаюсь громадянином України, тут похована моя бабуся-партизанка. Нікуди ми е їдемо і до цюого питання не повертаємось. P.S. Ситуації у всіх різні. Тому не судіть лишень з того, що передають ЗМІ (хоча це швидше ЗМДІ). P.S.S. Нікого на хотіла образити.

Гуляли із знайомою з дітьми. В неї близнюки на два місяці старші моєї доні. Синочок так тішився)) хотів звбрати їх разом з коляскою. Казав: маю одну сестричку, а мені треба ще чотири Марічки :blink: . Забираєм цих, каже (не зрозумів, що там хлопчик та дівчинка бо в рожеве обох мама одягла), а ви мама їдьте в лікарню ще двох марічок привезіть (на інше імя для нових сестричок не згоден) :lol: :lol: :lol: На сміялись ми з подругою з цієї комедії. Пояснили ситуацію сину, але заявку на ще чотирьох сестер не забрав і періодично нагадує (раз в 2 тижні). Ось таке чудо: маленьке, вперте, вреднюче та найсолодше.

Не хочу нікого образити, але.... Сьогодні з сином гуляла, вже сидимо на зупинці, щоб їхати додому. Він ниє: в парк хочу, додому не хочу, їсти не хочу - так як дитина)) Я вмовляю його, звісно, що на українській (взагалі на вулиці до сторонніх звертаюсь на російській, а до дітей і чоловіка з мамою на українській). Тут жіночка, що поруч сиділа починає: Он нічего не хочет))) А почему ви его не учите русском? . Спокійно пояснюю, що знатиме російську - бабуся вчить... Продовжує в тому руслі, що важко буде в школі, суржиком говоритиме Слово по слову і "ви зачем приехалі, на родіну єзжайте" 1. Яке кому діло на якій мові з власною дитиною розмовляю? 2. Ще мені додому прийдуть розповідати на якій мові я маю розмовлять з рідними? 3. Це Батьківщина мого чоловіка та дітей, а значить і моя (Хоча і так вважаю Батьківщиною) 4. Російську дитина знатиме 100%, а от рідній треба вчити, щоб дитина знала і мову і звичаї - щоб не виросла перекоти-полем без кореня. P.S. Прошу вибачення. Мене просто ця коротенька розмова вивела з рівноваги. Адже був такий радісний настрій, на сміялись та на бігались з синочком, а тут - телеп щастя в хату - настрій зіпсували. Нікого не рухаю, російською запитала про транспорт, а ТІЛЬКИ з дитиною рідною говорила - завадила. Розумію, що не всі сімферопольці такі, проте за 3 місяці з приводу моєї україномовності мала вже три не приємніх розмові, втой же час коли за 5 років не було ніяких ексцесів. Ще раз перепрошую. Нікого образити не мала наміру. То все мої емоції. Як перекипить мені - посміюсь з цієї ситуації. Бо, чи то в мене на лобі написано: українка/русинка і, що я зреагую на подібні закиди, хай навіть не совесно, так ємоційно; чи то мені така людина трапилась, якій погано, коли другому добре. P.S.S. Хай вам завжди зустрічаються хороші люди!

1. У доні виліз другий зубчик. 2. Синочок такий помічничок зробився))) На днях так старанно допомагав з тістом на чебуреки))