Київська журналістка 29-річна Настя Мельниченко вже не один рік збирає давні українські народні вислови, в яких присутнє слово «срака». Каже, інтерес до обсценної лексики на цю тематику в ній пробудила бабуся Ніна Данилівна Стеценко, яка частенько приправляла свою мову такими словами.
«Як і бабуся, зараз часто кажу „воно тобі так треба, як до сраки карі очі!” у значенні „не до місця”. „Всраться і не жить” вигукую, коли з чогось дивуюсь. „От сральня!” — кажу, коли бере досада. Ще бабця казала такі перли: „Тобі ото так шкода, як корові заднє коліно всрать”,— тобто, „не шкода зовсім”. Ще від неї записала таке: „жінка без сраки — як село без церкви”, „він такий, що я з ним на одному полі срать не сіла б”, „в сраку годне”, „як не срачка, то пердячка”, „як голодному срать”, „як у борщ срать” (про недоречність), „всрись — а покорись”, „хто всрався? — невістка”.
Коли з'явився інтернет, стало простіше. Вислови про сраку почали присилати знайомі і друзі. Тепер маю в добірці більше двохсот перлів. Ось деякі з них:
«Як півсраки з-за куща» — кажуть, коли щось погано видно чи зле виглядає.
«Вари срако борщ, а я піду на солдатів дивиться» — коли щось неякісно роблено.
«В сраці був, гімно видів» — коли людина говорить про те, про що не має поняття.
«Сери-перди-грійся» — коли щось не зроблено вчасно, а тепер хапаються, щоб швидше.
«Не хочеш срать - не мучай сраку».
«Як не гівно, то засрана тріска».
«Голою сракою по рапатій дошці» — значить, ніколи.
«Самотній, як палець в сраці».
«Коханий — сім разів у сраку пропханий».
«Як єсть, то й дупі честь, а як скупо, терпи, дупо».
«Хитра срака пердить тихо, а смердить — на все село» — про бабів-пліткарок.
«Пішов, як за море срати» — коли довго когось немає.
«Не плети гівно дівці в коси» — не наговорюй на чесну дівчину.
«Ах ти москаль в сраку граний!».
«Щоб тя гівно доганяло» — щоб не було тобі спокою.
«Їсти — не срати, можна почекати".
«Гарна, як срака навиворіт».
«Срав пес» — себто, ніц не вийде.
«Сидить, як срака в гостях» — тихо.
«Пасує, як сраці фіранки».
«Всрайся, та не дайся» — так бабці на Львівщині вчили внучок боронити дівочу честь.
...
І ця, і пов'язана з сексом лексика була добре знана. ... збирала фольклор. Їздила по експедціях і почала знаходити, як говорили про статевий акт раніше в народі. Ми думаємо, що зовсім завуальовано — типу «бандурка», «криниченьку копав». Але були значно прозоріші вислови — зрозуміліші для сучасної людини. У нас же зараз поширена думка, що жінка-берегиня виростала у вишиваночці, потім сідала під іконою, брала в руки дитину, і все. Обурює, коли починають апелювати до моральності давньої. Фольклор нам каже зовсім інше.
«Смішно козі, що срака в грязі» — про сміх без причини. Записала на Донеччині. Наступні — з Полтавської і Черкаської областей:
«А гімна мерзлого не хочеш?» — про забаганки.
«Чого крутишся, як гімно в ополонці?».
«Срала, мазала, ліпила — не хватило кізяків».
«А там того шумовиння, як на сраці ластовиння» — про інформацію, яку не можна перевірити. З Холмщини.
Загадка з Хмельниччини: «Маленьке, руденьке, а всякого пана з воза зсадить». Гімно це. Ще там казали: «Теля в сраці, а баба довбнею маха» — коли хтось розводить паніку наперед.
З Яготинського району під Києвом порівняння «Срака-кочерга» і приказка «Шукати в сраці шкварка» — це доколупуватися до чогось, придиратися.
«Сраку в жменю — і гайда» — Самбірський район, Львівщина.
Валерія РАДЗІЄВСЬКА