bormaley По-перше — треба відокремити українську мову від мовної політики держави Україна. До української особисто моє ставлення десь між нейтральним та позитивним, як і до любої іншої мови, яка не є рідною. По-друге — практично весь негатив у ставленні до української пов'язаний насамперед з безглуздою політикою держави, яка, фактично, проводиться всупереч із реальною мовною картиною (чому в Україні саме така політика — в мене питань нема, але це вже за рамками цього посту). Чи варто потім дивуватися, що за 22 роки незалежності українська так і НЕ стала у суспільстві мовою науки, мистецтва чи навіть мовою бізнесу, про мову міжнаціонального спілкування я просто мовчу? Про що казати, якщо у підручниках з літератури майже половина письменників та поетів відома хіба що професійним філологам-україністам, не кажучи вже про досить сумнівну цінність наведених прикладів творчості? Чи хтось думає, що любов та повага до держави та державної мови виникне якось сама собою, попри те, що держава апріорно вважає половину населення людьми другого ґатунку? Ну то хай їм грець, «понаєхавшим»... але ж і суто українська культура не має практично ніякої підтримки з боку держави. Можна ще купу питань «Чому?..» поставити... але — так звану еліту це зовсім не турбує: їм байдуже, на якій мові будуть розмовляти їх кріпаки. dr.GAZ Я уже в аспирантуре был, когда по кафедрам пошла работа по составлению и применению терминологических словарей — ВАКовские-то публикации всем были нужны. Ну вот при мне был в этом вопросе полный разброд и шатание — в разных ВУЗах смотрели на это с разныих позиций... и порой «украинская» терминология разных ВУЗов вообще не имела пересечений :) Как сейчас — увы, не знаю. Кстати, в украинском и белорусском, в отличие от русского, названия месяцев используют родные корни, а не заимствования через греческий ;)